Єлизавета Гончарова

Як не з’їхати з глузду?!

1 Листопада 2018
Хоч як дивно, але саме таку інтерпретацію першою запропонували школярі Краматорська, коли обговорювали тему нового конкурсу «Юний самовидець», який цього року оголосило видавництво «Темпора» слідом за своїм дорослим конкурсом художнього репортажу

Тема «Як вижити в школі» для юних репортажистів і репортажисток, для яких у різних містах нині проводяться майстер-класи, виявилася такою багатогранною, що навіть організатори були здивовані: школа для дітей уже давно не є просто місцем набуття навичок та отримання інформації.

Запитуючи про це на майстер-класах, намагаюся почути, як живеться нині в школі та біля неї нашим дітям. Бо часто далі за «яку оцінку отримав» і «що нового почув» у своїй цікавості дорослі не йдуть. А судячи з того, як саме майбутні репортери збираються «виживати», сучасних школярів цікавлять дуже різні речі. Одні в роздумах, як уберегти своє життя, коли за вікнами гупає артилерія чи хтось інформує про замінування будівлі просто на урочистій лінійці. Чи, наприклад, як не потрапити в лікарню після обіду в шкільній їдальні — несподівана, але актуальна тема, чи не так? Інші розмірковують, як не стати об’єктом (чи, навпаки, втриматися, щоб не виступити в ролі дійової особи) булінгу. Це іноземне слово не потрібно пояснювати навіть п’ятикласникам: воно увійшло до активного лексикону, про це активно дискутують, хоча саме явище навряд чи можна назвати новим. Багато хто шкільну територію відчуває як ворожу та конфліктну, навіть якщо кажуть про те з гумором. Взаємини у великих і малих колективах, між однолітками, дітьми та дорослими зазвичай складаються дуже по-різному. І не завжди це про те, як жити, інколи про те, як виживати. Бо з’ясовується, що в школі важкувато багатьом, якщо не всім: новеньким, інтровертам, першокласникам і випускникам, дітям з інвалідністю, творчим особистостям, не дуже успішним учням, відмінникам, учительським дітям і навіть самим молодим учителям. Цікаво, що учні пропонують дослідити непростий шлях шкільного життя не тільки своїх однолітків, а й учителів і навіть батьків. «Ви тільки уявіть, що з ними роблять на тих батьківських зборах!» Мабуть, більш емпатичного вигуку годі й шукати.

Читайте також: Мотивація

Віджартувавшись про збереження здорового глузду, вони однаково раз по раз повертаються до цієї теми: хтось намагається вижити, щодня відвойовуючи в домашніх завдань, репетиторів і гуртків із музичними школами та розмовними клубами зайву годину для сну, а інші відчайдушно волають про те, що протягом усього шкільного життя за партою їм нудно та нецікаво, чекаючи на нову й корисну для них інформацію. Знайомо ж: «А що як сидиш у школі, а всі думки про те, що поза нею?». А дехто питає: а чи можливо взагалі залишитися особистістю, коли від тебе вимагають бути таким, як усі? Чи як не розірватися навпіл, коли твої права та обов’язки тягнуть у різні боки. Або впоратися з важким питанням щодо особистих пріоритетів, на які майже неможливо зважати в умовах однакового обов’язкового шкільного навантаження...

Читайте також: Вживлення свята

Тема цього конкурсу, яка спеціально сформульована досить дискусійною та майже провокаційною, допомагає не тільки спонтанно розкривати наявні проблеми, а й намацувати таємні страхи та незручні моменти. І перший висновок неможливо не зафіксувати, навіть поки що не отримавши жодного художнього репортажу від дебютантів. Хай там що ми казали б про покоління «гаджетів і соцмереж», сучасні школярі відкриті й самостійні в судженнях, не зациклені на авторитетах старших, креативні й критичні. З ними дуже потрібно говорити про важливі, навіть не дуже зручні речі, а ще більше потрібно слухати їх. Вони вміють пожартувати, зокрема й із себе, без зайвого пафосу і дуже глибоко співчувати чи по-справжньому захоплюватися. Здається, саме ці якості допомагають їм залишатися живими та здоровими в суворій системі сучасної освіти. А можливо, участь у різноманітних творчих конкурсах допоможе комусь знайти свій варіант комфортнішого та продуктивнішого шкільного «виживання».

Новини RedTram

Loading...