Мрідула Гош

Ґанді на пропускному пункті

4 Жовтня 2018
Таґор називав Ґанді Магатмою (Велика душа) і написав відому пісню, яка стала путівником життєвого шляху Ґанді: «Якщо на твій клич ніхто не відповість, вирушай сам!».

 Ґанді ніколи не вирушав сам. Увесь світ ходив за ним. Аналогічно в Україні з 2006 року, ще до того як його день народження 2 жовтня ООН офіційно оголосила Міжнародним днем ненасильства, на пропозицію вивчити та обговорювати спадщину Ґанді дуже позитивно відгукнулося багато українських інтелектуалів, активістів та ЗМІ. Пишаюся, що сама брала участь у цих заходах під прекрасним гаслом «Око за око робить усіх сліпими». Традиція триває. Незалежно від того, офіційно чи неофіційно святкується цей день, виголошуються чи ні численні промови, відзвітовано про багато заходів чи ні, згадали Ґанді саме цього дня найбільше за всі інші чи ні, на мою думку, щороку цей день дає нам змогу аналізувати, переосмислити та оцінити важливість ґандійських ідей, а не самої постаті Магатми. Власне, це навіть не день, а цілий тиждень, якщо врахувати, що Вацлав Гавел народився 5 жовтня, а Джон Леннон 9-го. Це як своєрідний трансконтинентальний меридіан миру та ненасильства.


Я звикла з дитинства згадувати слова Альберта Айнштайна, що після відходу Ґанді людство ще довго з подивом думатиме, що колись справді існувала така людина з плоті й крові, ходила серед нас. Тому років десять тому мене шокувала саркастична ремарка особи, яка без вагань вдається до насильства, — президента Путіна, — про те, що «немає з ким говорити після смерті Магатми Ґанді». Так само шоком було чути від мого гамбійського друга, нині громадянина Угорщини, мешканця Будапешта, очільника Фундації ім. Магатми Ґанді: «Я був в Україні. Ти знаєш це місце біля Карпатських гір? Ні, не Берегове, Берегсас. Ми так кажемо. Це було наше. Це і є наше. Усі люди там угорці». І такі численні не-ґандійські висловлювання використовуються в ім’я Ґанді! Моє ввічливе пояснення гамбійському другові спрацювало. Він зрозумів і пошкодував про свої колоніальні слова. Утім, глобальні хвилі цинізму та насильства перебувають поза нашим контролем і гасять наш дух. Домінування великих держав і колоніалізм у різних формах досі є явищем, протистояти якому доводиться менш сильним країнам. Невеликі економіки потерпають від кризи, і там наростають ризики політичних потрясінь.   

Домінування великих держав і колоніалізм у різних формах досі є явищем, протистояти якому доводиться менш сильним країнам. Невеликі економіки потерпають від кризи, і там наростають ризики політичних потрясінь


Це стає актуальнішим через зростання ваги політиків-популістів у всьому світі. Популісти шукають, як збільшити кількість голосів на виборах, кидають щедрі обіцянки, які ніколи не виконуватимуться. Професійні PR-компанії активно співпрацюють із ними. Нічого поганого. Межі демократії дозволяють кожному брати участь та бути обраним. І саме тут з’являється Ґанді із застереженням: «Засоби однаково важливі як мета. Якщо використовувати нечисті засоби задля досягнення доброї мети, зіпсується сама мета». Однак звучать і голоси, не позбавлені етики. Активісти в Україні кажуть те саме, тільки іншими словами: «Подумай перед тим, як голосувати. Навіщо понад 10 тис. життів поклали?», хоча і їм добре відомо, що ґандизму мало місця в електоральних баталіях.   


Поза сумнівом, Ґанді мав великий вплив на історію після Другої світової війни. Хто не знає, що 65 років тому сміливий Євген Грицяк, український Ґанді, очолив Норильське повстання 1953-го, що поклало кінець зловісній системі ГУЛАГу. Відтоді сотні таких Ґанді загинули в ненасильницькій боротьбі проти тоталітаризму, водночас багатьом іншим вдалося звільнитися з полону й виграти свій бій. Рух дисидентів був ґандійським за духом. Сьогодні ми бачимо таку саму тенденцію, коли в російському  полоні перебувають Олег Сенцов, Роман Сущенко та багато інших політв’язнів.

 

Читайте також: Індія: демократія, яка не може побороти корупцію


У всьому світі триває підготовка до відзначення 150-ї річниці з Дня народження Магатми Ґанді. Індійський уряд теж має великі плани. В Індії головною є кампанія за чистоту. Серед усіх події у світі найвагомішим є те, що сталося в Берліні, у Музеї Берлінського муру, на пропускному пункті «Чарлі», де випущено пам’ятну поштову марку. Окрім постійно діючих виставок про розподіл Німеччини, Європи, історію муру, вдалі втечі з НДР, історію НАТО від часів його створення, є також виставка «Від Ґанді до Валенси. Ненасильницька боротьба за права людини», що постійно діє з 1984-го. Серед найважливіших експонатів 14 оригінальних артефактів, пов’язаних із Магатмою, зокрема його щоденник 1916–1917 років, а також бронзовий пам’ятник за заслуги в галузі права людини, подарунок уряду Індії музею. Переходячи пропускний пункт «Чарлі» багато разів у молоді роки, я ніколи не думала, що побачу крах цього муру, що візьму його шматочок на пам’ять і що тут буде колись музей.


Ґанді в пропускному пункті «Чарлі» — це символічний доказ того, як його філософія діє поза простором і часом, як надихає людей у всьому світі. Я не переходжу пропускні пункти ані до окупованих частин на Сході України, ані до Криму. Але сиджу в Україні й не припиняю мріяти. Може, колись, коли політичних в’язнів буде звільнено, мирне врегулювання дасть змогу Україні відновити суверенітет над окупованими нині територіями, пропускні пункти на Херсонщині та Донбасі будуть дороговказами в минуле, демонструючи безрезультативність російської агресії перед рішучістю та стійкістю народу України?