Єлизавета Гончарова

Злочинець або мертвий герой

14 Вересня 2018
З самого початку військової агресії з боку Росії, здається, тільки ледачий не дорікав жителям Донбасу, мовляв, чому одразу самостійно не вигнали окупантів

Особливо лютували “диванні експерти”, малюючи епічні баталії, що повинні були розгорнутися між “зеленими чоловічками” з автоматами та ПТУРами з одного боку і місцевими воїнами зі зброєю з підручних матеріалів і без підтримки правоохоронних органів, які це повинні були б робити, власно, за фахом. Хоча, реально, подібних прикладів героїчних вчинків було достатньо, а багато про що ми дізнаємось вже після закінчення війни: страшні таємниці ховають в собі шахтні шурфи та лісосмуги Донеччини та Луганщини. Але дещо вже давно на слуху: перші, фактично, аматорські, загони батальйону “Донбас”, які воювали майже саморобною зброєю, горлівський депутат Володимир Рибак, котрий захистив прапор ціною свого життя, чи дружківський пенсіонер Олексій Водолазський, який надів свій найкращий костюм, бо знав, що навряд чи повернеться додому, коли вийшов на одиночний пікет з прапором до пам’ятника Шевченка в розпал “русской весны” та сотні і сотні інших сміливих і небайдужих, про яких ці “експерти” ненароком забувають. І тільки одиниці з цих вчинків не були фатально трагічними, більшість героїв ставали Героями посмертно.

Читайте також: Незручні

В цій ситуації не дивно, що саме жителі сходу країни отримали унікальний досвід. І зробили висновки. Звичайно, йдеться про адекватних жителів, яких в будь-якому регіоні приблизно однакова кількість, і це, на жаль, не більшість. Ці висновки різносторонні, інколи взаємовиключні і дуже суперечливі. Але який є... Не вірити державним і правоохоронним структурам — бо вони в будь-який момент можуть стати на бік ворога, зробити вигляд, що нічого не відбувається, і ти будеш  мертвим героєм. Душити будь-які прояви “русского мира”, бити першим, бо інакше потім в твій дім прийде війна, твоя родина буде вештатись по чужих краях, а ти будеш мертвим героєм. Бути небайдужим і активним, брати долю в свої руки, тому що інакше її вирішать так, що ти, знов таки, будеш мати єдиний вихід -  бути мертвим героєм.

Читайте також: Про користь примусу

Так до чого тут цей розлогий теоретичний вступ? В Слов’янську нещодавно стався дуже показовий інцидент, який ілюструє все вище наведене дуже яскраво. Місцевий активіст, голова ГО “Слов’янська січ” Василь Хоменко зараз знаходиться під слідством через те, що прийшов забрати прапори, які п’яні земляки вкрали з його автівки прямо в центрі міста. Для самозахисту він взяв з собою біту, бо було зрозуміло, що молодики зняли прапори не для того, щоб з гордістю носити державний символ. Поки чекали на приїзд поліції, яку викликав Василь, сталась сварка, під час якої активіст декілька разів вдарив одного з них, як стверджує, захищаючись, бо той постійно наступав на нього. Прапори, до речі, віддали. На місці інциденту приїхала і «швидка», яка зафіксувала у потерпілого легкі тілесні пошкодження,  а у самого Василя відсутність алкоголю в крові.  Інші учасники конфлікту  від такої перевірки відмовились. Але через декілька днів поліція отримала довідку, що постраждалому видалили селезінку. І начебто це сталося через пошкодження, які наніс йому Василь Хоменко, хоча нічого подібного лікарі Швидкої під час огляду не помітили, а що могло статися в компанії нетверезих людей за ніч- невідомо. До речі, цій постраждали, 14 березня був засуджений за хуліганство та отримав п’ять місяців арешту: “грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, підійшов до транспортного засобу MAZDA 626, завдав правою ногою один удар по правому передньому крилу автомобіля, чим пошкодив майно і наніс останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2479 грн”. В той же день Василя Хоменко було взято під стражу, бо тепер це вже зовсім інша стаття. На захист активіста в суд прийшло багато людей, хоча ніхто не заперечує, що такі проблеми треба вирішувати на законному рівні. Але багато хто висловлював думку, що подібні “суди Лінча” виникають не просто так: на жаль, робота правоохоронних органів та спеціальних служб в напрямку попередження сепаратизму та тероризму ведеться дуже слабо. Навіть більш загрозливі для суспільства ситуації, ніж знущання над державним символом, залишаються без уваги певних структур. В школах продовжують працювати вчителі, які умовно засуджені за сепаратизм, повертаються через суд чиновники та силовики, які були люстровані, навіть Неля Штепа почуває себе вже виправданою та переможницею. І тому, на жаль, бажання вирішувати такі питання за допомогою бити — закономірне. Бо є досвід: або вони, або ми.

Читайте також: Сергей Сергеєвич: Досить вмирати, давайте трохи повбиваємо за Україну

На поруки активіста взяли відомі в місті люди — військові, волонтери, депутати. Зараз він перебуває під домашнім нічним арештом, що не буде заважати йому продовжувати свою діяльність: наприклад, кожного вихідного в центрі міста пан Василь організовує патріотичні заходи для дітей. Але що здивувало найбільше: обвинувачення в суді заявило, що Василь Хоменко почав бійку через те, що в нього виникли особисті антипатії до цієї п’яної компанії. І жодного слова про прапори... Тільки під натиском громадськості, через тиждень після інциденту, поліція заявила, що вони розглянули заяву про викрадення та паплюження державних символів, яку Хоменко написав в той вечір, та внесли справу в ЄРДР.

 

А ще таким емоційним вчинком Хоменко надав зайві козирі тим, проти кого громадськість Слов’янська роками веде боротьбу. Його вже намагались відправити за грати за начебто погрозу терористичним актом, коли він приніс до залу виконкому банку з піском, де написав “Ртуть”. Тільки після цього на проблему звалищ небезпечних відходів, які чиновники розташували в дитячих закладах міста, звернули увагу. Але розкрутити це на справжній злочин досі не вийшло, а ось тепер з’явилась більш реальна можливість. Хоча, насправді, це дивний вибір — ти або злочинець, або мертвий герой....

Новини RedTram

Loading...