Антон Санченко

Фізики і лірики

26 Липня 2018
У науково-популярних блогерів полихнуло. Хтось злив їм дані, на які університетські спеціальності подавали заяви абітурієнти цього року, і вийшло, що найбільше – на філологію, а чи не найменше – на ядерну фізику, пардон – атомну енергетику.

Філологія –  59 789 заяв. Прохідний бал – 165,4.
Атомна енергетика – 221 заява. Прохідний бал 153,5.

Цей просто собі факт, який варто було б осмислити, несподівано актуалізував у фізиків і «долучених до них» айтішників якісь печерні інстинкти й популярний в 1960-ті роки в СРСР конфлікт між «фізиками і ліриками». Тоді, правда, все було геть навпаки:


«Что-то физики в почете, что-то лирики в загоне»


Апокаліпсис! Не буде кому працювати на АЕС. На мою скромну спробу дізнатися, а скільки всього інженерних вакансій відкрито на 4 українських атомних електростанціях, «фізики» не відповідали, і в мене в коментах самі робітники станцій, серед яких знайшлися поети, порахували, що таких посад за штатним розкладом на всіх станціях при 5-змінній роботі десь 150 на всю країну. Думаю, навіть якщо ці цифри занижені в кілька разів, ніхто не збирається заповнювати вакансії випускниками одного року.

 

Читайте також: Гудок

 

А очевидний факт, що вчительок мови й літератури та викладачів іноземних в Україні, де половина громадян не може розмовляти українською, а тут ще й безвіз, треба трохи більше, ніж ядерних фізиків, робить просто безсумнівним. В Україні 16, 9 тис. самих тільки середніх шкіл. Це теж співрозмірно з кількістю заяв абітурієнтів.

 

Це не заперечує того, що в освіті можуть бути і є перекоси, але відтерміновує апокаліпсис, яким нас хотіли налякати, і на тому спасибі. До того всіх, кого треба, вже налякав Чорнобиль.

 

Але тут виявилося, що чи не всі технарі дуже зверхньо вважають чомусь філологів недолюдьми і їх курвить не апокаліпса як така, а сама ситуація, коли в Україні найбільше заяв подано на філологічні факультети «бо там легко, для галочки», а на фізику ніхто не йде "бо там думати треба".

Ще й прохідний бал на «дурних філологів» треба вище.  Тож я винесу сюди з тієї емоційної дискусії таке:

 

1) Я був технарем (радіотехніка, гідроакустика), а потім вчив філологію (українська мова, комп'ютерна лінгвістика) і не помітив, що філологію вчити легше. Навпаки, всі фізики з їхніми постулатами - діти в порівнянні з тими теоріями, які доводиться вибудовувати, щоб пояснити такий "простий" феномен, як мова (система систем, синхронний і діахронний аспекти, історичну граматику і так далі). Зрозуміти скінченність швидкості розповсюдження електромагнітних хвиль (постулати Максвелла), як на мене легше, ніж те, чому справджується в написаних людиною текстах (ось і в цьому теж) закон Ципфа про розподіл частот вживання слів.


Вже сама кількість книжок, які необхідно прочитати, на філології перевалює за тисячу за 5 років, не рахуючи підручників,. При чому - найкращих умів людства. Це, хай там як, дається взнаки, кількість переходить в якість. Принаймні гарно підвішує язик і вчить структурувати свої висловлювання.

 

Читайте також: Бізнес-клімат

 

2) Поки був технарем (радіотехніка, гідроакустика) доводилося місяцями «сидіти на бичі» в Керчі, хоча в СРСР "безробіття не було", відколи отримав диплом філолога, не був безробітним ні дня (винесемо поки за дужки зарплату і гонорари, мистецтво вимагає жертв), звідколи пішов на власні хліби - просто не можу піти у відпустку. Крім того, одного дня моя чудова технічна спеціальність тупо закінчилася завдяки... технічному прогресу. Конкретно мій шмат хліба забрали мобільні телефони й супутники ІНМАРСАТ. Коли я вступав на радіофакультет мореходного чилища– на це не було ще ні найменшого натяку, і передбачити це не зміг жоден фантаст. За 10 років спеціальність зникла. Тому не стану лякати інших технарів щодо їхніх перспектив, скажу тільки, що це станеться несподівано.

 

3) Так що не треба тролити філологів біржею праці й «вільною касою» в МакДональдсі, все в точності навпаки, поговорити - базова людська потреба, і все пов’язане з мовою- і якесь репетиторство до ЗНО чи з іноземної мови на TOEFL, і якась редактура чи переклади - тут завжди є і будуть, поки люди спілкуються словами й буквами і остаточно не перейшли на смайли й стікери. Мабуть абітурієнти це підсвідомо відчувають, бо свідомої профорієнтації і прогнозування потреб в нас нема.
 

4) І це ми ще не розглядали питання, куди ж будуть спрямовані оті вивільнені робототехнікою від важкої праці зусилля людей. А ось саме сюди – у власну творчість, в тому числі красне письменство, бо в основі всього, створеного людиною, лежить текст. Чомусь згаданому закону Ципфа підлягають не тільки статті у журналі й дописи у фейсбуку, але й розподіл населення між найбільшими містами одної країни. Ми всього лише літери на сторінках наших міст в книзі України. Змиріться і просто знайте.
 

5) Відкрию один секрет:
 

Фізики зникли саме тому, що про них перестали писати лірики.


Тож коли пару років тому я зустрів серед персонажів книжки молодого автора Остапа Соколюка «Ені» екстравагантного фізика-теоретика, я просльозився, як над забутим смаком дитинства – морозивом «Каштан» за 28 копійок, так він мені нагадав, як круто бути фізиком і тлумачити дурному читачу простими словами теорію струн. А ви, фізики, коли востаннє читали книжку про фізика? А коли ви востаннє таку книжку написали? Про Франческу Доржа Бату не в щот, це про космонавтів. А для і про філологів все, що треба, вже давно написав Жадан.

 

4) Ну і останнє. Коли у філолога не ладиться ні з творчістю, ні з роботою, вона завжди може вдало вийти заміж, бо (див п.1) перечитала всі найкращі любовні романи людства, ще й їх проаналізувала й склала з них іспит про Меджнуна і Лейлу суворому професору Мушкудіані.

 

Новини RedTram

Loading...