ОНУХ

Культурна дипломатія в дії

12 Червня 2018
Наприкінці травня я зазвичай відвідую Київ у дні міста й «Книжковий Арсенал».

Та 2018-го вперше за майже 20 років у цей час перебуваю в Торонто й наново відкриваю місто, стаючи свідком великої кількості подій, які приносить кожен весняний день. В останній вікенд травня відчиняють свої двері торонтські будинки: і вже відомі нам, і ще більше невідомих. Цього року була можливість відвідати 130 будинків, історичних і сучасних, приватних і публічних. Одне слово, було з чого вибирати.


Наш вибір припав на Музей Ага-Хана, установу, про яку я дізнався два роки тому, повернувшись із Нью-Йорка, і яка зачарувала мене. Тож я пообіцяв собі, що пізнаю її ближче та глибше, бо вона того варта з багатьох причин.
Музей, що виник з ініціативи культурного фонду Aga Khan Trust for Culture, відчинив свої двері у вересні 2014-го. Ця унікальна установа зосереджує свою увагу на мистецтві й культурі ісламу. Музей має власну постійну колекцію, а також організовує презентації та виставки окремих аспектів ісламської культури й мистецтва з найкращих світових зібрань.

 

Читайте також: Новина дня


Ага-Хан обрав для свого музею Канаду й Торонто як місце, де щодня втілюються в життя ідеали релігійної, національної та расової інклюзивності. Але хто такий Ага-Хан?


«Ага-Хан — титул, що його використовує як ім’я імам ісмаїлітів-нізаритів. Його високість принц Карим Ага-Хан — духовний проводир ісмаїлітської гілки шиїтського ісламу. Ага-Хан — імам, що наставляє приблизно 15 млн мусульман. Він має спадковий титул принца й титул Ага-Хан, які 1818 року перський шах надав Хасану Алі-Шаху, 46-му імамові ісмаїлітів» (інформаційні матеріали Музею Ага-Хана).


Цей музей — досконалий приклад культурної дипломатії в дії. І то починаючи від архітектурного проекту та садків навколо нього й закінчуючи програмою. Будівлю музею спроектував видатний японський архітектор Фуміхіко Макі, а парк і садки — ліванський ландшафтний архітектор Владімір Джурович, який вправно поєднав сучасність із мотивами традиційного ісламського саду, створивши незрівнянний простір для роздумів і натхнення. Парк плавно поєднує архітектурно вишукану музейну будівлю, що відтворює єднання традиції дзен із тради­цією ісламської архітектури, з ісмаїлітським центром, спроектованим індійським архітектором Чарльзом Корреа. Уже сам вибір міжнародних архітекторів — свідчення та реклама місії, якій присвятив себе Ага-Хан.

коли гурт «ДахаБраха» виступає в музеї Ага-Хана в ме­жах World Music Series, він більше рекламує небанальність української культури чи, може, унікальність музею, який представляє ту культуру? А ймовірно, це просто синергія культурної дипломатії в дії?


«Музей буде сховищем історичних матеріалів, пов’язаних з ісмаїлітською громадою, й осередком реалізації програм досліджень стосовно кожного аспекту його інституційної місії. Музей стане ще й простором для постійного обміну між ісламським і західним світами у сфері освітніх, культурних і соціально-економічних питань».


Попри те що Ага-Хан не має географічно визначеної території, він діє як «держава в одній особі» та його часто й приймають у такій постаті, коли він подорожує світом.


Як імам він відповідає за матеріальний і духовний стан своїх прихильників, які живуть у понад 25 країнах Азії, Африки, Європи та Північної Америки. Ага-Хан — переконаний прихильник плюралізму та визначає його як рівність усіх людей без огляду на походження та віровизнання.


Одне з головних завдань публічної та культурної дипломатії, яку провадить Aga Khan Trust for Culture, — праця з метою пізнання та розуміння ісламу.

 

Читайте також: Іделаісти і прагматики


«Природа ісламу — це релігія миру, а не релігія конфліктів і соціальних заворушень, — сказав Ага-Хан в одному з рідкісних телефонних інтерв’ю веб-сайта новин Quartz media та репортерам кількох інших ЗМІ. — Проте його використовували в політичному процесі як частину останнього, для політичних цілей».


Захід не визнає плюралістичного характеру ісламського світу: «Жодна з цих ситуацій не тотожна з іншою. Не можна взяти якусь сукупність питань з однієї країни й застосувати її до іншої. Усі країни різні як в історичних аспектах, так і в аспектах релігійного складу свого населення».


Ага-Хан — довершений капіталіст, інвестор-провидець, тож у результаті багата людина, проте в дусі принципів ісламської етики переказує значну частину свого прибутку на доброчинну діяльність, вважаючи: «Якщо Господь дав вам здатність або щастя бути в суспільстві привілейованим індивідом, ви маєте перед суспільством моральну відповідальність».


На основі цього принципу й виник гарний і мудрий музей у відкритій до інших країні, музей, де я провів кілька недільних годин серед подібних до нас громадян, які щодня втілюють у життя плюралізм згідно з принципами Ага-Хана.
Наприкінці нашої ескапади до музею ми пообідали в його чудовому ресторані, де подають страви, натхнені кухнею Близького Сходу, Туреччини, Персії та Індії, і спожили добірну індійську тікку (шматочки смаженої курки) з креветками та шафраном і ягняче стегенце з розмарином. А на десерт — курабію (турецьке печиво) і чудову каву по-марокканському. Ситі й задоволені задумалися: коли гурт «ДахаБраха» виступає в музеї Ага-Хана в ме­жах World Music Series, він більше рекламує небанальність української культури чи, може, унікальність музею, який представляє ту культуру? А ймовірно, це просто синергія культурної дипломатії в дії?

Новини RedTram

Loading...