Катерина Леонова

Keep calm and make culture

22 Вересня 2017
«Гремучая смесь высокой культуры и дурного вкуса» — було написано на обкладинці культового журналу про культуру під назвою «Наш», який видавався більше як 10 років у Дніпрі й на кожен номер якого прогресивні містяни й адепти фестивалю «КаZантип» майже молилися. Утім, часи цього друкованого феномену, який мав доносити читачам новини зі світу мистецтва тоді, коли інтернету було мало, минули.

Тепер є все і всюди, в тому числі, і у Дніпрі  – арт-центри, нічні клуби, ко-воркінги, арт-кав`ярні, сальса-мілонга-школи, фестивалі альтернативних видів мистецтва, елітні вечірки на даху, напівпанк-події у підвалах, галереї сучасного мистецтва, клуби- галереї, ресторани, названі в честь імпресіоністів, кіно вечори, а також, в противагу, – все ті ж генделики з шансоном, шашличні з караоке, вечірки під нічними магазинами, а ще – купа бульварів зі своєю затишною атмосферою і народною культурою вулиць.

Ольга Володимирова, генеральна директорка «Приват тв-днепр»:

«Стало більше українського — заходи “Книгарні “Є” та “ВСЛ” з їхньою книгарнею-кав'ярнею зробили свою справу. Організатори музичних фестивалів іноді ставлять за умову україномовний репертуар. Когось це відвертає, комусь навпаки дає “зелене світло” . З'явилося кілька сильних гуртів з якісними текстами саме українською.

Але попри все Дніпро залишається навдивовижу еклектичним містом, де свій майдан зберуть і Вєрка Сердючка, і Оля Полякова, і ТНМК, ХЗВ чи Раду Поклітару і сучасні балети.  Вибір є, якість -  різна, як і скрізь. А от нормального універсального концертного залу так і не з'явилося, що болюче відчувається, коли  хочеш організувати концерт, для якого стадіон — завеликий, а Поплавок чи Махно — замалі. Дніпро аж пищить — потребує культурного кластера. А ще треба розібратися з театрами і деякі з них переселити ближче до центру. Але то вже окрема велика тема».

Читайте також: Мій Дніпро

З одного боку, коли мова йде про культурний рівень міста Дніпро, я відразу потрапляю в маршрутку, де лунає шансон або якесь ще заскорузле і присипане нафталіном  радіо. Тому, вмикаю собі радіо «Субмарина» або «Аристократи»  відразу потрапляю на музику Editors або Placebo, іноді виходить втиснутися в ефір «Армія ФМ» і підспівати групі «Антитіла».   Для мене показник рівня культури людини – викидання фантика у смітник, а не на землю та вміння притримувати двері для тих, хто виходить з будинку. В той же час, показники смаку – це вміння поєднати кольори в одязі або вибрати хорошу книгу в подарунок другу.

КУЛЬТУРА БУДЬ-ЯКОГО МІСТА — ЦЕ ЦІННОСТІ, ЯКІ КОЖНА ЛЮДИНА НЕСЕ СВОЇМ БУТТЯМ В ОТОЧЕННЯ, ДО ДРУЗІВ, ТИМ, ЯКІ КНИГИ ЧИТАЄ Й ПРО ЩО ГОВОРИТЬ ЗА КЕЛИХОМ ВИНА АБО ЗА КАВОЮ

Проте, є й інший бік культури – це кількість та якість власне культурного контенту у вигляді фестивалів, заходів, тематичних вистав або експозицій. Тут у нас все калейдоскопічне.

Так, звісно у нас у місті є «Театр драми ім. Горького»,  «Оперний», «Одного актора»,  а також -  плейбек - театр «Соседи» і альтернативні заклади, де крім радіо, ви зануритеся у світ зовсім іншої музики і людей, які, зберігаючи національні цінності і ідеї, слухають європейську музику або малюють графіті,  дискутуючи про те, що незабаром відкриють «музичну лаборатоію», де можна навчитися грати і записувати музику.

Засновник клубу-галереї модуль, Євген Гончаров:

«Ми привозимо інколи і з сусідньої держави групи, але проводимо з ними співбесіду про їх політичні погляди (прим.авто – культурне сбу), про наявність концертів в Криму. Всі, хто був у нас в гостях – опозиціонери по відношенню до їх влади.  Від деяких відмовилися,хоч і були друзями, тому що, вони їздили у Крим.

Європейців возимо з задоволеням. Хоч вони і дорожче в плані логістики.

У Дніпрі з музикальним вибором нічого особливо не зміниться, поки не придуть  lowcost – часто буває, що переліт коштує більше гонорару. Це жах. 

Проте, запит на нову українську музику виріс. На гурт «Zapaska» раніше ходило 50, зараз  - до 200т.

Техно-музика  нарощує оберти, але з масштабами Києва, звісно, не можна порівнювати».

Останнім часом, мешкаючи в центрі, також спостерігаю нову для себе картину того, як люди на загал, проводять свій вільний час. Якщо у спальних районах біля «атебешек» збираються поціновувачі пива, які гучно дискутують на теми війни або виховання дітей, то у гламурних ресторанчиках центру – ті ж люди, просто вдягнені в брендові речі, на поршах або мазераті, говорять про те ж саме. Просто питання обгортки різне, але цінності ті ж самі: себе показати та випити чогось.

Вікторія Наріжна, письменниця та перекладачка, психолог:

« Чесно кажучи, я не певна, що можу говорити про смаки співгромадян компетентно . Я чую, як змінилися смаки радіостанцій, які я можу слухати, поки їду в маршрутці або таксі - але ж це не про смаки, а про квоти. Я думаю, що рано чи пізно це спричинить більшу увагу до української музики та більшу її популярність, але не знаю, чи це вже відбувається. Мене особисто більше цікавить, чи стануть смаки співгромадян кращими, безвідносно до мови. Можливо, такі заходи як «Джаз на Дніпрі», сприятимуть цьому, але цей би джаз на вулиці...

А на це мусить бути виділений бюджет. В принципі, вечори джазу і класики на Пірсі біля Дніпра влітку  були хорошою ініціативою в цьому напрямку. Сподіваюся, це тільки перша ластівка»

Читайте також: Олександра Коваль: «Система відстоює своє право на існування в статус-кво»

Культура  будь-якого міста – це цінності, які кожна людина несе своїм існуванням у оточення, до друзів, які книги читає і про що говорить за тим же келихом вина або кухликом кави. І тому, ви можете співати пісні про «Днепропетровскую братву» або пісню Грибів «Между нами тает», але якщо ви обізнані всебічно,то потім ви заспіваєте «Воїни світла» або групу «Тінь сонця», «Тартака»,  «Братів Гадюкіних» чи гурт «Натоліч», а на завтра – підете на експозицію голандських художників або візьмете участь у майстер-класі з workaout.

Ольга Володимирова, генеральна директорка «Приват тв-Днепр»:

«Дніпро стало містом фестивалів і рекордів. Будь-яке тематичне збіговисько творчих людей називають тепер фестивалем. Фестиваль блогерів, лялькових театрів, джазу,  кабаре, кайтів,  сучасних технологій пісочних фігур тощо. Навіть якщо фігур 5 і вони дваох авторів — це все одно називають фестивалем. Виглядає кумедно, але по суті всього подібного стало більше і різного, і це тішить. А без рекордів наше місто, здається, і жити не може — як не найбільший прапор, то найдовшу картопляну чіпсу зафіксувати треба до кожної визначної дати. От із цим, здається, перебор. І часто в цих рекордах”фонить” реклама і несмак».

Особисто для мене, як містянки Дніпра зі стажем, і учасниці усіх  соціально-політичних змін, які привели в Україну Майдани та Війну, хвилював і хвилює аспект збереження саме українсько-орієнтованого мислення.  Але без зайвого «вишиванства» і з акцентами на широкому виборі подій та заходів для проведення вільного часу з користю для розуму або тіла. І вони у нас є – і події, і вибір. Кожен – сам собі країна, культура і цінності. І завжди буде так, особливо, у такому універсальному місті. 

Новини RedTram

Loading...