Дмитро Крапивенко

(Не)тривожна валіза

16 Травня 2016
Влітку всі кудись збираються. Курортні клопоти, приємна метушня, час «для себе», законне право на відпочинок… Усе добре, все як завжди. Але варто зайти, наприклад, на залізничний вокзал і стає зрозуміло, що не всі подорожі нині є веселими та безпечними.

 Тут обо­в’язково зустрінеш людей у камуфляжі: випраному й свіженькому (з відпустки на фронт), бувалому й потертому (з АТО на ротацію), прикрашеному кількома медалями (дембельському). Не всі наші літні дороги ведуть до тепла й затишку. Не всім доводиться брати у свій літній багаж речі для релаксу, комусь актуальніший речовий мішок, комусь — тривожна валізка біженця на випадок «якщо раптом знову».  

З легкістю про хід війни на Донбасі люблять говорити люди з колишніх радників, ті, що живуть за тисячі кілометрів від України, у державах «першого світу», — вочевидь, тамтешній мікроклімат якось по-особливому впливає на пророчі здібності в «колись наближених» осіб. Ті ж, хто спостерігає фронт не через YouTube, а через бусоль і бінокль, не надто щедрі на глобальні прогнози. «Сьогодні стріляли трохи менше, ніж учора, але це не порівняти з тим, що було рік-два тому», — приблизно так каже більшість тих, хто зустрічає вже третє літо в окопах. Гадати не випадає: ресурси сепаратистів обмежені, але в Росії снарядів і техніки вистачить не на одну війну, тому відповіді слід шукати там, за східним кордоном. Коли їхній імператор награється в солдатиків, коли підбере наступний театр бойових дій для експансії «русского міра» — прогнозувати речі такого рівня здатні тільки висококласні шпигуни, але вони не збирають прес-конференцій. Очевидним залишається одне: Кремль від України не відступиться: якщо не пряма військова інтервенція, то троянський кінь у вигляді Опоблоку як «альтернатива» нинішній владі, дестабілізація якщо не ззовні, то зсередини. І цьогорічне 9 травня якраз і стало такою собі репетицією відкриття ще одного фронту проти України в гібридній війні.

Вся Україна нині нагадує такого собі не надто успішного школяра, який наприкінці четвертої чверті не подає жодних ознак того, що може задовільно закінчити навчальний рік. Отже, дістане завдання на літо

Ми звикли жити певними циклами: щось зробити до Різдва, щось до Великодня, ну що вже не встиг, то бодай до літа, а там уже й гуляй собі досхочу. Нинішній календар особливий. Хоч тракторист ти, хоч топ-менеджер — завжди вносиш у свої плани корективи: ну якщо війни не буде, то... Вона ж бо ніби і йде, ніби й потроху вщухає. Армія ніби стає поволі контрактною, але від мобілізації не відмовились остаточно. Мінські угоди ніби й діють, але не вповні й, здається, вже заблукали у власних тенетах. За планом на окупованому Донбасі ось-ось мали б відбутися вибори. Але як їх організувати, як провести так, щоб вони не вийшли черговою імітацією чи фарсом, як так звані народні референдуми навесні 2014-го? Та й кому вони потрібні — лідерам бойовиків? Українській владі, яка від однієї згадки про чергові поступки сепаратистам втратить залишки свого куцого рейтингу? Москві, якій не потрібні жодні електоральні ігри, щоб контролювати своїх пішаків на Донбасі? Заходу, який засліплений власним пацифізмом і мантрами про мирне врегулювання?

Важко повірити в те, що зрадять своїй звичці мати тривалі літні канікули українські депутати. Так, не все гаразд із коаліцією. Є проблеми з ухваленням потрібних для виконавчої влади законопроектів. «Непрохідність» Юрія Луценка на посаду генпрокурора — зайве підтвердження того. На часі ціла битва навколо так званого пакета МВФ. Чергова політична криза може розпочатися будь-коли, і ціною тоді стануть позачергові вибори до Ради. Серед літа це малоймовірно, але підготовка до них, отже, розгортання штабів, початок прихованої і не дуже агітації — це цілком можливо. Тож у політичній площині годі чекати «мертвого сезону»: головні гравці побояться втрачати форму напередодні можливих виборів, які за бажання інспірують у будь-який зручний момент.

Читайте також: "Комбриг не вийшов з бою". Як загинув командир 51-ої бригади

Тепер, коли для нашої економіки «вісті з полів» стали не менш важливими за коливання світових цін на нафту, літо стає саме тією порою, яка весь рік годує. За сприятливих умов та щедрого врожаю український АПК дістане додатковий поштовх до зростання, а разом із тим і вся національна економіка, яка, за спостереженнями аналітиків, має всі шанси на поступове одужання. Але за тієї самої умови: якщо не буде загострення на фронті.

Вся Україна нині нагадує такого собі не надто успішного школяра, який наприкінці четвертої чверті не подає жодних ознак того, що може задовільно закінчити навчальний рік. Отже, дістане завдання на літо, які зроб­лять його канікули не такими вже веселими й тривалими. Незакінчена війна, нерозпочаті (а в багатьох галузях стан справ саме такий) реформи, обіцяні, але такі небажані вибори — увесь цей комплекс проблем ніде не подінеться нинішнього літа й тяжітиме над кожним із нас. Отже, не залишається нічого іншого, окрім як посилено готуватися до перескладання іспитів. Добре, що Історія все ще дає нам такий шанс.

Новини RedTram

Loading...