Культура 2014-04-26 09:43 Троскот Ірина

Книжки про минуле

Книжковий ринок у країні пожвавлюється двічі на рік: перед Форумом видавців у Львові та перед «Книжковим Арсеналом» у Києві.

Інші ярмарки новими виданнями читача зазвичай не балують. Але цього року навіть на «Арсеналі», який нещодавно завершився, нових видань виявилося негусто. Проте якщо зважити на той факт, що книжковий ринок в Україні від початку року взагалі майже завмер, то навіть ті кілька десятків книжок, які з’явилися днями, вже можна вважати подією. Про найцікавіші з них і поговоримо.
Насамперед маємо кілька цікавих перекладних видань. Легко й захопливо читається «Кабульський книгар» норвезької журналістки та письменниці Осне Сайєрстад. Осне відома насамперед як кореспондент у гарячих точках (Афганістан, Ірак) і як авторка книжок про ці країни. «Кабульський книгар», що в оригіналі вийшов ще 2002 року, свого часу був світовим бестселером. Історія починається з того, як після завершення бойових дій авторка затрималася в Кабулі й зайшла до місцевої книгарні, де познайомилася з її власником Шахом Муххамедом (у романі його ім’я заховане за псевдонімом Султан Хан). Зацікавившись особою нетипового афганця (бо займатися книжковим бізнесом у країні, де три чверті населення неписьменні, доволі сміливо), Сайєрстад надумала написати про нього, а також про його родину, про побут, місцеві традиції та ментальність. Врешті, про історію й поточну політичну ситуацію. Оповідь про книгаря приваблює також дуже жвавою реакцією авторки на все, що їй випадає споглядати, починаючи від ставлення афганських чоловіків до жінок і завершуючи способами повоєнного виживання. Читачеві доведеться вболівати разом із авторкою, а заодно дуже нетипово пізнавати країну, про яку, здавалося б, ми знаємо більше.
«Мрець у бункері» австрійського письменника Мартіна Поллака в оригіналі вийшла ще у 2004-му. Про Поллака українському суспільству годилося б знати більше, адже він уже багато років пропагує українську літературу серед німецькомовної аудиторії. Проте не тільки з цієї причини. «Мрець у бункері» – дуже важлива і зболена книжка для самого автора, для його німецького читача і такою мала би стати для українського, адже в ній ідеться про доволі близький нам, проте ще невідомий досвід: літератор описує історію життя свого рідного батька, працівника гестапо, намагаючись збагнути і його, і себе. Дитячі спогади, міркування зрілого чоловіка й безліч архівних матеріалів переросли у відвертий текст, у якому автор дошукується причин саме такого ходу історії і певних людських вчинків. Спокійно, максимально об’єктивно й без засудження, тільки з великим жалем і почуттям провини. Україні – з її комуністичним минулим – також було б незайвим намагання переглянути свою історію, її причини й наслідки. А поки що читаймо Мартіна Поллака.
Книжка Катаржини Тучкової «Житковські богині» (у Чехії видана 2002 року) – бестселер на батьківщині письменниці, у Чехії. Її авторку нагороджено кількома преміями. У «Житковських богинях» сюжет також тримається на родинній історії й прагненні осмислити минуле. Головна героїня – Дора Ідесова, нащадок богинь (знахарок), мешканок Білих Карпат, маючи фах етнографа, пише наукове дослідження й водночас намагається реконструювати історію власної родини. Коли у 1990-х вона дістає доступ до архівних матеріалів, її дослідження й уявлення про тему стають ще драматичнішими і несподіванішими.
З творів українських письменників насамперед привертають увагу «Ліхіє дев’яності: любов і ненависть в Ужгороді» Леся Белея, написані в жанрі художнього репортажу. Молодий письменник оповідає про вельми непростий період новітньої історії на прикладі свого рідного міста. Будучи дитиною 1990-х, свою структуровану розповідь він побудував на власних спогадах, а також на спогадах інших людей, які були в ту епоху школярами, студентами, викладачами, барменами, кримінальниками, заробітчанами тощо. Як наслідок – маємо видання, що не тільки ностальгує за тим часом, котрий начебто й не варто згадувати райдужно, а й намагається зробити висновки, як дев’яності вплинули на нас нинішніх, який досвід ми здобули і як застосовуємо його до сьогоднішніх реалій. «Ліхіє дев’яності» є першою книжкою в оголошеній серії видань про інші міста України. Тому читаймо про Ужгород, а далі буде.